Душа вдивлялась в полики -
Оті подільські, низзю чорною,
Як грались долями віки,
А потім вибухали дзвонами.
Душа вслухалась в берегинь,
О з рушників мовчать
задумано.
...Які пісні!
Які казки! Чиї вони?
(Н. Поклад).
Чи
можна бути людиною, зрікшись свого коріння, не знаючи, хто ми і звідки,
і який наш вік на цій землі? Чи маємо право казати, що відроджуємось у
власній державі, коли зневажаємо рідну мову і культуру?..