На ім’я сільського голови села Н. Заліщицького району зі Східної
України прийшов лист такого змісту: «Я - колишній солдат спецгрупи
НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 рр. проводила масові
вбивства невинних людей на Тернопільщині. Наша група позбавила життя не
один десяток людей, яких ми вбивали ніби за симпатії до совітської
влади, і ось нині, на схилі літ, стоячи над могилою, хочу
висповідатись, розповісти правду, хто насправді проводив оті криваві
акції.
Мені
привиджуються ті нещасні, які просили в нас пощади, але пощади їм не
було... Часто у снах чую крик чотирирічного хлопчика: «Не бий мого
татка!» Він вирвався із рук нашого старшини, притім укусив його за
палець. Тоді старшина вхопив хлопчика за ніжки і з усього маху вдарив
ним об стінку головою... Мозок із розбитої голови дитини бризнув по
хаті, на нас, на наші руки, на обличчя... Я за той час розстріляв двох
сестричок 10-12 років...