Блогvfvfv

Понад 370 років тому Мелетій Смотрицький, один із найосвіченіших українських філологів кінця XVI — початку XVII століть, запровадив літеру Ґ як різновид грецької гами для передачі зімкненого звука, на відміну від Г, що вживався на той час для передачі щілинного українського звука. Сам звук — зімкнений (вибуховий, проривний) — очевидно, існував в усному мовленні задовго до запровадження літери, бо вже в пам'ятках XIV-XV сторіч (переважно в ділових документах — грамотах того часу) зустрічаються слова, в яких Ґ (звук) передавався буквосполученням КГ: кгрунть, Скирикгайло та ін. Літеру Ґ зустрічаємо і в “ Лексиконі” Памви Беринди (1629), і в пізніших документах.

Пізніше паралельно поширилося позначення зімкненого звука (ґ) через латинську літеру G: нею користувалися видавці творів Л. Боровиковського, “Граматки” П. Куліша, журналу “Основа”, збірника “ Українські приказки, прислів'я і таке інше” М. Номиса тощо. Але заборона друкованого українською, слова у Східній Україні наклала табу й на літеру Ґ. У Галичині ця літера переважала в граматиках, художніх творах та газетах минулого століття. Вперше запровадив її Й. Левицький у своїй граматиці в 1834 році. Літера Ґ входила в офіційний правопис так званої “желехівки” і проіснувала до 1939-1944 pp. у Галичині та на Закарпатті.

У Східній Україні після скасування заборон на друковане слово літера Ґ ввійшла до складу алфавіту, схваленого комісією петербурзької Академії наук, і вживалася до 1933 року. У “Словарі української мови”, упорядкованому Борисом Грінченком і випущеному протягом 1907-1909 років, налічується близько 300 слів з літерою Ґ. Вона вживалася в основних органах преси, у виданнях художніх творів та листуванні письменників і вчених того часу. З 1933 року і до сьогодні ця літера майже не вживається в українській мові, незважаючи на запровадження третього видання Українського правопису, випущеного в світ 1990 року. В ньому записано: “ Літера Ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно-запозичених і зукраїнізованих”. Далі подається перелік цих слів. Щодо власних назв іншомовного походження, у яких наявний етимологічний звук ґ, згідно з традицією вимовляється щілинний (фрикативний) звук (г). Вимова слів із звуком ґ) не є порушенням орфоепічної норми. Вважаємо, що запровадження літери Ґ сприятиме адекватному звучанню, милозвучності та звуковому багатству мови, тому її слід інтенсивніше вводити в практичне користування.

* ПАЗЯК О. З історії літери Ґ // Урок української. — 2002, № 10. — С. 22.